Конспект з філософії частина 8
Конспект з філософії частина 8
Comments 0
| Головна » Статті » Мої статті |
| У категорії матеріалів: 37 Показано матеріалів: 21-30 |
Сторінки: « 1 2 3 4 » |
Сортувати за: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам
Час та його філософське тлумачення: історія і сучасність частина 2
Одним з найкращих показників культури, який в такій же мірі характеризував б її сутність є розуміння часу. З ним пов'язане світовідчуття епохи, поведінка людей, їх свідомість, ритм життя, ставлення до речей. Кожна людина проживаючи своє життя має свою безкінечність миттєвостей, більшу чи меншу, але з надією на позачасову вічність, яка б дозволила виправдати своє існування. Сприйняття часу пов’язане з рухом, адже говорячи про зупинку часу, ми уявляємо собі, що всі предмети перестають рухатись. Однак вічність, вона дозволяє не думати про час взагалі, він там ніби не існує, адже його сила обмеження втрачається.
Час має особливий статус в житті людини. Осмислення часу означає осмислення буття людини. Проблема часу має важливе світоглядне значення. Інтерес до часу різко зростає в переломні для історії людства епохи при завершенні певного етапу в розвитку. Наша епоха, поза сумнівом, є такою. З кожним роком збільшується потік інформації, збільшується густина подій, яка змушує нас поспішати та між тим частіше задумуватись про час.
Ставлення людини до часу завжди буде по особливому емоційним, пристрасним і навіть упередженим, оскільки це єдине, чому підвладне наше життя. Людина завжди відчувала тимчасовість свого існування на Землі. Тому так важливо вивчити сприйняття категорії часу у філософії в різні історичні часи та на сучасному етапі.
“Я прекрасно знаю, що таке час, поки не думаю про це, але варто задуматися - і ось я вже не знаю, що таке час” Августин. Час- форма послідовної зміни явищ, категорія, яка описує тривалість станів, це символ, який характеризує творення та руйнування.
Проблема часу не була обділена увагою мислителів. Кожна історична епоха по-своєму трактувала проблему часу і вивчення особливостей цього трактування становить зараз одну з найважливіших завдань історико-філософських і культурологічних досліджень. При цьому саме аналіз часу в контексті історичних культур дозволяє повною мірою розкрити принципову відмінність часу від простору. Фізичне розуміння часу не знає цієї відмінності і він може розглядатися як четвертий вимір простору. Для історії людського суспільства час є щось принципово відмінне від соціального простору, бо він характеризує саму природу соціального буття - його прогресивний розвиток. В природничих науках час- це одне з фундаментальних понять. Сучасна фізика, астрономія, навігація не можливі без цього поняття. Вивченням категорії часу займалися такі відомі філософи: Арістотель, Платон, Платін, Августин, Гайдеггер, Гегель, Ньютон, Кант, Фуко, Ейнштейн, Пригожин, Хокінг.
Про фізичне та філософське розуміння часу та про історичний розвиток його сприйняття можна дізнатися з книги С. Хокінга “Коротка історія часу”, а також з роботи І. Пригожина “Порядок із хаосу” де також описується синергергетичні підходи та “Перевідкриття часу”.
Більш детально про розуміння часу за Платоном можна відкрити у книгах “Тімей” та “Парменід”. Про природу часу Арістотель пише у IV книзі трактату “Фізика". Роздуми Августина про час у Середньовіччя можна прочитати у роботі “Сповідь”.
Об'єктом нашого дослідження є час, як категорія буття. Предметом - особливості трактування категорії часу в класичних та сучасних філософських концепціях.
Метою нашої роботи є дослідження особливостей розуміння категорії часу філософами у різні історичні епохи. Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити наступні завдання:
- охарактеризувати розуміння часу в різні епохи;
- показати зв'язок розуміння часу та формування картини світу;
- розкрити людино-вимірність часу та концепцію “Перевідкриття часу”;
Для вирішення відповідних конкретних завдань було обрано загально- філософські методології: аналіз філософської літератури, методи аналізу та синтезу, порівняльного методу, методу класифікації, абстрагування, конкретизації.
Comments 0
Час та його філософське тлумачення: історія і сучасність
Одним з найкращих показників культури, який в такій же мірі характеризував б її сутність є розуміння часу. З ним пов'язане світовідчуття епохи, поведінка людей, їх свідомість, ритм життя, ставлення до речей. Кожна людина проживаючи своє життя має свою безкінечність миттєвостей, більшу чи меншу, але з надією на позачасову вічність, яка б дозволила виправдати своє існування. Сприйняття часу пов’язане з рухом, адже говорячи про зупинку часу, ми уявляємо собі, що всі предмети перестають рухатись. Однак вічність, вона дозволяє не думати про час взагалі, він там ніби не існує, адже його сила обмеження втрачається.
Час має особливий статус в житті людини. Осмислення часу означає осмислення буття людини. Проблема часу має важливе світоглядне значення. Інтерес до часу різко зростає в переломні для історії людства епохи при завершенні певного етапу в розвитку. Наша епоха, поза сумнівом, є такою. З кожним роком збільшується потік інформації, збільшується густина подій, яка змушує нас поспішати та між тим частіше задумуватись про час.
Ставлення людини до часу завжди буде по особливому емоційним, пристрасним і навіть упередженим, оскільки це єдине, чому підвладне наше життя. Людина завжди відчувала тимчасовість свого існування на Землі. Тому так важливо вивчити сприйняття категорії часу у філософії в різні історичні часи та на сучасному етапі.
“Я прекрасно знаю, що таке час, поки не думаю про це, але варто задуматися - і ось я вже не знаю, що таке час” Августин. Час- форма послідовної зміни явищ, категорія, яка описує тривалість станів, це символ, який характеризує творення та руйнування.
Проблема часу не була обділена увагою мислителів. Кожна історична епоха по-своєму трактувала проблему часу і вивчення особливостей цього трактування становить зараз одну з найважливіших завдань історико-філософських і культурологічних досліджень. При цьому саме аналіз часу в контексті історичних культур дозволяє повною мірою розкрити принципову відмінність часу від простору. Фізичне розуміння часу не знає цієї відмінності і він може розглядатися як четвертий вимір простору. Для історії людського суспільства час є щось принципово відмінне від соціального простору, бо він характеризує саму природу соціального буття - його прогресивний розвиток. В природничих науках час- це одне з фундаментальних понять. Сучасна фізика, астрономія, навігація не можливі без цього поняття. Вивченням категорії часу займалися такі відомі філософи: Арістотель, Платон, Платін, Августин, Гайдеггер, Гегель, Ньютон, Кант, Фуко, Ейнштейн, Пригожин, Хокінг.
Про фізичне та філософське розуміння часу та про історичний розвиток його сприйняття можна дізнатися з книги С. Хокінга “Коротка історія часу”, а також з роботи І. Пригожина “Порядок із хаосу” де також описується синергергетичні підходи та “Перевідкриття часу”.
Більш детально про розуміння часу за Платоном можна відкрити у книгах “Тімей” та “Парменід”. Про природу часу Арістотель пише у IV книзі трактату “Фізика". Роздуми Августина про час у Середньовіччя можна прочитати у роботі “Сповідь”.
Об'єктом нашого дослідження є час, як категорія буття. Предметом - особливості трактування категорії часу в класичних та сучасних філософських концепціях.
Метою нашої роботи є дослідження особливостей розуміння категорії часу філософами у різні історичні епохи. Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити наступні завдання:
- охарактеризувати розуміння часу в різні епохи;
- показати зв'язок розуміння часу та формування картини світу;
- розкрити людино-вимірність часу та концепцію “Перевідкриття часу”;
Для вирішення відповідних конкретних завдань було обрано загально- філософські методології: аналіз філософської літератури, методи аналізу та синтезу, порівняльного методу, методу класифікації, абстрагування, конкретизації.
Comments 0