1. Пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці в галузі

Гігієнічною класифікацією  праці за показниками шкідливості та  небезпечності факторів  виробничого середовища , важкості і та напруженості  трудового процесу, яка застосовується під час проведення атестації робочих місць за умовами праці, визначено,  що шкідливі умови праці характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та його потомство. Умови і характер праці, за яких  рівень шкідливих виробничих факторів  не перевищує гігієнічних нормативів, вважаються допустимими.

Права працівників на охорону праці охоплюють широке коло заходів спрямованих на забезпечення здорових та безпечних умов праці.

В умовах активного розвитку підприємницької діяльності важливе значення має створення належних умов праці, що виключає дію шкідливих і небезпечних чинників на організм людини.

Однак в деяких галузях виробничої діяльності працівники зазнають ще відповідного впливу шкідливих та небезпечних чинників, що призводить до серйозних порушень стану здоров’я. Тому чинним законодавством для таких умов праці передбачаються пільги й компенсації, що дають змогу зберігати здоров’я і продовжувати професійну діяльність.

Серед цих пільг – скорочена тривалість робочого часу, додаткові відпустки, пільгові пенсії, підвищена заробітна плата та інші компенсації визначені чинним законодавством.

Законодавство передбачає лікувально – профілактичне харчування (ЛПХ), що надається лише тим працівникам, які зайняті на роботах з особливо шкідливими умовами праці.

Перелік виробництв, професій та посад, робота на яких дає право на одержання ЛПХ, затверджений Міністерством праці та соціального захисту.

Робітникам, які працюють в умовах постійного контакту з фізичними виробничими чинниками й токсичними речовинами передбачається видача 0,5 л. молока або інших харчових продуктів, які містять пектини (мармелад, кисіль, концентрат ектину з чаєм).

При роботах в умовах високої температури та інфрачервоного випромінювання відбувається сильне потовиділення. Для збереження нормального теплового стану організму працюючим надаються додаткові перерви, які входять у робочий час та створюється раціональний питний режим для відновлення водно – сольового балансу.

У холодну пору року працюючим на відкритому повітрі також надаються спеціальні перерви для обігрівання й відпочинку. У кожній кліматичній зоні рішення про тривалість таких перерв та їх надання вирішують місцеві органи влади.

На роботах зі шкідливими й небезпечними умовами праці відповідно до типових галузевих норм працівникам видається спеціальний одяг, взуття та інші засоби індивідуального захисту , а також миючі засоби.

Зазначені чинним законодавством пільги та компенсації не звільняють роботодавців від обов’язку проводити запобіжні санітарно – гігієнічні заходи спрямовані на поліпшення умов праці відповідно до нормативних значень.

2. Об’єкти підвищеної небезпеки

Перелік найбільш характерних робіт підвищеної небезпеки, що виконуються в організаціях системи Держкомзему України, Головного  управління  геодезії,  картографії  та  кадастру  та Комітету з питань геології та використання надр Мінекоресурсів України,  визначається  кожним  підприємством  залежно  від місцевих  умов  і  специфіки  роботи  підприємства  відповідно до Переліку робіт  з  підвищеною  небезпекою,  який  затверджено наказом Держнагляду охорони праці України № 15 від 26.01.2005 року.  При  виконанні  робіт  підвищеної  небезпеки пред'являють підвищені  вимоги  до  персоналу,  що  виконує  ці  роботи,  його навчання  та  інструктаж  щодо  безпечних  прийомів  і  методів роботи, організації робочих місць, розробки і проведення заходів щодо  захисту  робітників,  їх  забезпечення  засобами індивідуального  захисту,  підвищення  особистої  та адміністративної  відповідальності  працівників  за  стан  безпеки праці на об'єктах підвищеної небезпеки.

До  проведення  робіт  підвищеної  небезпеки  допускаються особи, що пройшли спеціальну технічну підготовку і навчання правил безпечного ведення цих робіт згідно з вимогами ДНАОП 0.00-8.01-93,  які  пройшли  медичний  огляд  і  мають  медичний висновок  про  стан  здоров'я  та  допуск  до  робіт  підвищеної небезпеки відповідно до вимог «Положення про медичний огляд працівників певних категорій» (ДНАОП 0.03-4.02-94). При  проведенні  топографо-геодезичних  робіт  підвищеної небезпеки потрібно керуватися чинними нормативно-технічними документами  з  безпеки  праці,  правилами  та  інструкціями  з техніки  безпеки  відомчих  організацій,  на  об'єктах  яких виконуються топографо-геодезичні роботи, стандартами ССБП, а  також  іншими  вимогами  безпеки  (НАОП  8.5.10-1.01-90 «Правила безпеки при геологорозвідувальних роботах» та НАОП 8.5.20-1.01-89  «Правила  з  техніки  безпеки  на топографо-геодезичних роботах»). Усі  працівники,  що  беруть  участь  у  спорудженні  знаків спостереження,  пунктів  тріангуляції  та  інших топографо-геодезичних  роботах  на  висоті,  повинні  мати медичний висновок про допуск до робіт на висоті. Забороняється проведення топографо-геодезичних робіт без відповідного дозволу та ухвалення належних запобіжних засобів поблизу  повітряних  і  кабельних  ліній  електрозв'язку,  нафто-  і газопроводів,  лісопожежних  зон,  залізниць  та  інших  об'єктів підвищеної  небезпеки,  що  становлять  загрозу  для  життя  і здоров'я працюючих. Особливо  небезпечні  ділянки  робіт  і  виробничі  об'єкти підвищеної небезпеки, що становлять небезпеку для працюючих, мають  бути  нанесені  на  робочу  схему  ділянки топографо-геодезичних  робіт.  На  місцевості  ці  ділянки  і  зони  небезпечних  робіт  повинні  позначатися  чітко  видимими попереджувальними і вказівними знаками. Усі  питання,  що  стосуються  організації  робіт  на  даних об'єктах,  необхідно  узгоджувати  з  організаціями,  що експлуатують  ці  об'єкти.  Роботи  на  таких  об'єктах  можна проводити  лише  за  нарядом-допуском  і  в  присутності представників цих організацій. Польовим  бригадам  (партіям),  що  виконують топографо-геодезичні  роботи  на  даних  об'єктах,  мають  бути видані  конкретні  розпорядження  з  техніки  безпеки  із зазначенням  небезпечних  зон,  з  якими  кожний  працівник повинен бути ознайомлений особисто. Усі працюючі обов'язково проходять  інструктаж  з  вимог  безпеки  в  конкретних  умовах роботи  і  забезпечуються  індивідуальними  засобами  захисту згідно з вимогами ДНАОП 0.05-8.06-97 та ДНАОП 0.05-3.14-80. При  виконанні  робіт  у  біологічно  небезпечних  зонах  і районах  осередкового  захворювання  всі  працівники  повинні зробити спеціальні щеплення або пройти вакцинацію. Пересування автомобілів і механізмів, а також перевезення різного  обладнання,  конструкцій  під  повітряними  лініями електропередачі  (ЛЕП)  будь-якої  напруги,  переїзди  через залізничні дороги можуть здійснюватися лише в тому випадку, якщо  габарити  транспортного  засобу  з  вантажем  відповідають вимогам  «Правил  дорожнього  руху»  та  іншим  нормативним актам, які представлені в довідниках. При  збільшених  габаритах  обладнання  та  вантажів необхідно отримати письмовий дозвіл органів Державтоінспекції та  організацій,  відповідальних  за  експлуатацію  ЛЕП,  або дистанції дороги залізниці, і вжити додаткових заходів безпеки (відключення  напруги,  провезення  вантажу  в  місцях  з  більш високим  підвішенням  дротів  і  д.),  а  такі  вантажі  мають  бути позначенівідповідно до вимог ГОСТ 12.4.011-89 «ССВТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности». При  експлуатації  самохідних  установок,  автокранів,  бурів поблизу  повітряних  ЛЕП,  кабельних  ліній  та  інших  підземних комунікацій  у  супровідному  листі  водія  має  бути  позначка «Працювати в охоронній зоні об'єкта заборонено».  

3. Нормативні документи в галузі щодо охорони праці

Інформаційне забезпечення в галузі охорони праці, яке має здійснюватися  органами  управління  охороною  праці  на  всіх рівнях, потребує вдосконалення шляхом вивчення і поширення міжнародного  та  вітчизняного  досвіду  з  пропаганди  безпечних методів і засобів праці, вирішення інших актуальних питань у цій сфері  із  залученням  сучасних  інформаційних  технологій,  ЗМІ, оперативним  розповсюдженням  посібників,  пам'яток,  методик, листівок відповідного спрямування. Національний  науково-дослідний  інститут  охорони  праці (ННДІОП) має забезпечити збирання, оброблення і доведення до кожного  підприємства,  незалежно  від  форми  власності,  видів діяльності  та  належності  до  сфери  управління  (галузевого  чи регіонального рівня),інформації з питань управління та нагляду за охороною праці тощо.

Служба  охорони  праці  будь-якого  підприємства  для виконання покладених на неї повноважень має бути забезпечена такою мінімальною кількістю нормативно-правових актів:

-  Закон України «Про охорону праці»;

-  Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки»;

-  Типове положення про службу охорони праці;

-  Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних  випадків,  професійних  захворювань  і  аварій  на виробництві;

-  Типове положення про навчання з питань охорони праці;

-  Положення про розробку інструкцій з охорони праці;

-  Перелік робіт з підвищеною небезпекою;

-  Перелік робіт, де є потреба в професійному доборі;

-  Граничні норми піднімання та переміщення важких речей жінками;

-  Граничні норми піднімання та переміщення важких речей неповнолітніми;

-  Положення  про  медичний  огляд  працівників  певних категорій;

-  ГОСТ  12  4  026-76  «Цвета  сигнальные  и  знаки безопасности»;

-  Перелік посад посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці;

-  Порядок  опрацювання  та  затвердження  власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві:

-  Положення  про  порядок  забезпечення  працівників спеціальним  одягом,  спеціальним  взуттям  та  іншими  засобами індивідуального захисту;

-  Типове положення про комісію з питань охорони праці;

-  Типове положення «Про кабінет охорони праці».

Необхідно  продовжити  перебудову  чинної нормативно-правової  бази  з  охорони  праці  з  урахуванням сучасних  умов  вимог  законодавства  України,  міжнародних  та європейських норм:

•  після  прийняття  нової  редакції  Закону  України  «Про охорону праці» слід переглянути відповідні нормативно-правові акти;

•  проаналізувати стан нормативно-правової бази, визначити пріоритети  щодо  черговості  перегляду  нормативно-правових актів про охорону праці;

•  забезпечити  розроблення  та  реалізацію  в  кожній  галузі перспективних  і поточних  планів  нормотворчої  діяльності  та опрацювання  проектів  нормативно-правових  актів  з  охорони праці  (НПАОП)  на  рівні  сучасних  вимог  і  відповідно  до

Положення  про  Державний  реєстр  нормативно-правових  актів (затверджений  наказом  Держнаглядохоронпраці  України  від 08.06.2004  р.  №  151)  та  про  порядок  побудови,  викладу  та оформлення  нормативно-правових  актів  з  охорони  праці (затверджено  наказом  Держнаглядохоронпраці  України  від 12.07.2004 р. № 171); на допомогу суб'єктам малого і середнього бізнесу ННДІОП має опрацювати довідково-методичні матеріали з питань охорони праці.

4. Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійності захворюваності

Аналіз  виробничого  травматизму проводять  з  метою виявлення  основних  причин  нещасних  випадків,  визначення конкретних ділянок виробництва, видів робіт і процесів, при яких переважно  трапляються  травми,  для  їх  недопущення  і запобігання, а також для економічного обґрунтування заходів з профілактики травматизму. 

Аналіз  структури  нещасних  випадків  при  польових топографо-геодезичних  роботах  показує,  що  найбільш трудомістким і травмонебезпечним видом робіт є спорудження і знесення геодезичних знаків. 

Аналіз травматизму в топографо-геодезичному виробництві за  останні  роки  показав  ,  що  нещасні  випадки переважають  на  польових  роботах,  а  також  трапляються  при підсобно-допоміжних  (навантажувально-розвантажувальних, транспортних), камеральних та інших роботах. 

Досить  високим  є  показник  випадків  із  тяжкими  і смертельними наслідками, особливо при побудові геознаків, на лісозаготівельних  роботах  і  переправах  через  природні перешкоди (ріки, озера, гори та яри). У  результаті  аналізу  встановлено  такий  розподіл  випадків виробничого травматизму за виробничими процесами польових робіт:  23,0%  -  на  будівельних  майданчиках  при  побудові геодезичних  знаків;  29,9%  -  при  лісозаготівельних  роботах; 39,1% - при пересуванні по маршруту і району робіт; 4,4% - при підйомі  і  спуску  з  дерев  і  геодезичних  знаків;  3,8  -  на  інших процесах.  

Для аналізу виробничого травматизму застосовують багато різноманітних методів, які умовно можна поділити на дві основні групи: імовірнісно-статистичні та детерміністичні залежно від того, на чому вони базуються: лише на певній статистичній обробці нещасних випадків, що вже сталися (імовірнісно-статистичні методи), чи на аналізі закономірних зв'язків між умовами праці та нещасними випадками, які не лише сталися, а й могли статися (детерміністичні методи).

Імовірнісно-статистичні методи дають змогу виявити залежність між чинниками системи праці та травматизмом на основі вивчення нещасних випадків, що вже сталися.

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами і звітами, актами форми Н-1, журналами реєстрації тощо. Цей метод дозволяє визначити динаміку травматизму та його тяжкість на окремих дільницях виробництва, в цехах, підприємстві в цілому, провести порівняльний аналіз з іншими підприємствами галузі, виявити закономірності його зростання чи зниження.

При груповому методі дані про травматизм групують за однорідними ознаками: за професіями, характером роботи, стажем та віком працівників, характером одержаних травм, джерелами травмування, днями тижня та годинами зміни, коли сталося травмування, та ін.

Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані-схемі цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки.

Детерміністичні методи дають змогу виявити об'єктивний, закономірний зв'язок умов праці та причинну обумовленість випадків травматизму.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту.

Метод моделювання причинних зв'язків застосовується при аналізі випадків травматизму, які були спричинені дією кількох чинників. Модель причинних зв'язків будується від моменту травмування до подій, які йому передували, встановлюється логічний зв'язок між явищами.

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, які спричинені виробничим травматизмом. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму, тому лише доповнює інші методи.

Метод анкетування — розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків. Цим методом встановлюють, переважно, причини психофізіологічного характеру.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного устаткування, пристосувань, інструментів, технологічних процесів до вимог стандартів. Для винесення експертних оцінок назначаються експерти з числа фахівців, які тривалий час займалися питаннями охорони праці.

Виробничий травматизм, професійні та професійно зумовлені захворювання наносять не лише соціальні, але й значні економічні збитки, тому методика визначення економічних наслідків непрацездатності є важливою й актуальною в сучасному виробництві. Суть цієї методики зводиться до • визначення матеріальних збитків шляхом розрахунків певних показників за кожним видом причин, які викликають ті чи інші збитки, та визначення узагальненого показника, який вказує їх частку в загальному обсязі виробництва.

За  матеріалами  розслідування  виробничого травматизму,  що  найчастіше  повторюються,  виявлено  такі порушення: 

•  на будівельному майданчику при спорудженні або знесенні непридатного геодезичного знака: допуск до роботи осіб віком до 18 років; відсутність керівника бригади при збиранні та підйомі знака;  знаходження  працівників  у  небезпечній  зоні;  виконання робіт  без  захисних  і  запобіжних  засобів;  використання небезпечних прийомів роботи з інструментами та ін.; 

•  на лісозаготівельних роботах: непідготовленість майданчика до  виконання  робіт;  проведення  робіт  без  захисних  касок; застосування  небезпечних  методів  валки  і  обробки  повалених колод та ін.; 

•  при пересуванні по маршруту і району робіт: пересування по необстеженій  місцевості  поодинці;  відсутність  засобів страхування при подоланні небезпечних місцевостей; порушення затвердженого  маршруту  пересування  бригади;  порушення правил  керування  транспортними  засобами  та  правил перевезення людей і вантажів; неправильне подолання водних та інших перешкод тощо; 

•  при підйомі і спуску з дерев і геодезичних знаків: підйом на дерево  чи  геодезичний  знак  і  виконання  верхових  робіт  без страхувальних  засобів;  підйом  на  геодезичний  знак  без попереднього  обстеження  його  стану;  використання непридатних або неперевірених страхувальних засобів.

5. Права основа діяльності в галузі пожежної безпеки. Обов’язки керівників щодо забезпечення пожежної безпеки

Забезпечення пожежної безпеки - невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон України «Про пожежну безпеку» та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції. Забезпечуючи пожежну безпеку слід також керуватись Правилами пожежної безпеки в Україні, стандартами, будівельними нормами, Правилами улаштування електроустановок , нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи із сфери їх дії, які регламентують вимоги пожежної безпеки.

Основним нормативним документом, що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки є Закон України „Про пожежну безпеку", прийнятий 17 грудня 1993 року. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Забезпечення пожежної безпеки — невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства та навколишнього середовища. Державні органи виконавчої влади та органи самоврядування усіх рівнів в межах своєї компетенції організовують розроблення та впровадження у відповідних галузях і регіонах організаційних і науково-технічних заходів щодо запобігання пожежам та їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів і об'єктів.

Згідно з Законом, забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців, всього населення України. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) і статутах підприємств, установ та організацій, посадових інструкціях тощо.

Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх власників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором. Власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи (далі - власники), а також орендарі зобов'язані:

— розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;

• відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, установи та організації, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;

• забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;
• організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;
• у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;
• утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;
• створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально—технічну базу;
• подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється;
• здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;
• своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;
• проводити службове розслідування випадків пожеж.

ВИСНОВКИ

Система планових заходів з охорони праці вземлевпорядкуванні вирішує два завдання:

- постійне оздоровлення умов праці робітниківсільськогосподарського виробництва відповідними заходами, якірозробляються в проектах землевпорядкування;

- забезпечення здорових і безпечних умов працібезпосередньо самих землевпорядників, які виконують польові ікамеральні проектні та пошукові роботи із землевпорядкування.

Інженеру-землевпоряднику знання з охорони праці необхідні для того, щоб уміти правильно вирішувати ці питання в проектах землевпорядкування, а також здійснювати необхідні заходи з охорони праці в ході виробничої діяльності.

До основних заходів з охорони праці в проектах землевпорядкування належать:

- функціональне зонування території населеного пункту (рельєф, напрям панівних вітрів та ін.);

- розміщення цвинтарів, скотомогильників по відношенню до виробничих комплексів і жилої зони населень);

- різних способів утилізації стічних вод великих тваринницьких комплексів (поля фільтрації, поля зрошування);

- використання території зон санітарної охорони джерел водопостачання;

- розміщення складів добрив, отрутохімікатів, палива та умови електробезпеки при організації території.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про охорону праці”.

2. Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про охорону праці"».

3. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”.

4. Закон України “Про пожежну безпеку”.

5. Закон України “Про охорону здоров’я”.

6. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

7. Охорона праці в галузі (землевпорядкування, геодезія): навч. посібник. / Укл. Р.І. Беспалько, І.І. Казімір. – Чернівці; Чернівецький нац. ун-т, 2011. – 400 с.

8. Охорона праці. Москальова В.М. Рівне. НУВГП , 2009