ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ МОНІТОРИНГУ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ

1. 1. Поняття моніторингу земель

Тлумачний словник української мови [11] визначає моніторинг як безперервне стеження за певним процесом з метою виявлення відповідності його бажаному результату. Відповідно до ч. 1 ст. 191 Земельного кодексу України [4], моніторингом земель є система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та наслідків негативних процесів.

Основними завданнями моніторингу земель є прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів.

Залежно від цілей, спостережень і охоплення територій моніторинг земель може бути національним, регіональним і локальним. [4]

Завданням моніторингу земель є періодичний контроль динаміки основних процесів у природних умовах і при антропогенних навантаженнях, прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів. [7]

1. 2.  Моніторинг в Україні та його задачі

Державний моніторинг навколишнього природного середовища - це система спостережень, збору, обробки, передачі збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища в країні, прогнозування його змін та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для винесення управлінських рішень.

Стратегія функціонування та розвитку державної системи моніторингу довкілля націлена на створення повноцінної національної системи, яка в майбутньому стане складовою частиною загальноєвропейської системи моніторингу довкілля.

В Україні існує розвинута нормативно-правова база для проведення моніторингу, основні моменти якої регламентуються низкою законів та постанов.

Координатором моніторингових досліджень в Україні є Міністерство екології та природних ресурсів, де вся моніторингова інформація узагальнюється і щорічно публікується в Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища України.

Суб'єкти моніторингу забезпечують:

— удосконалення підпорядкованих їм мереж спостережень за станом довкілля;

— уніфікацію методик спостережень і лабораторних аналізів, приладів та систем контролю;,

— створення банків даних для наступного їх багатоцільового колективного використання за допомогою єдиної комп'ютерної мережі, що забезпечує автономне і спільне функціонування складових цієї системи та її зв'язок з іншими інформаційними системами, котрі діють в Україні та за кордоном. [2]

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ