Медуницю називають «світлофором». У цієї рослини рожеві, сині та фіолетові квіти на одному стеблі. Різне їх забарвлення – сигнали для бджіл: рожевий колір бутона сигналізує, що солодкий сік тут ще не з’явився; малиново-фіолетова квітка повідомляє: нектару багато – летіть сюди; у синій квітці соку вже немає.

Заєць – дуже обережна тварина. Перед сном (сплять вони вдень) він наробить стільки слідів-візерунків, що не кожен з його ворогів розбереться в них. Заплутавши сліди, заєць з розгону стрибає вбік і там причаюється під кущиком або в ямі, за сніговим наметом.

У зозулі черевце смугасте, як у яструба, тому пташки, побачивши її, тікають. А зозулі тільки того й треба – відразу знаходить гніздо, куди можна покласти своє яйце. Це гніздо вона попередньо вже нагледіла. Яйце, яке вона несе у дзьобі, за кольором не відрізняється від яєць, що лежать у гнізді, бо інакше пташки-господарі його викинуть геть.

Великий математик і філософ Піфагор не тільки прославляв капусту у своїх наукових трактатах, але й успішно виводив нові її сорти. Не дарма одна з найкращих форм цієї рослини носить ім’я Піфагора.

Лось вагою понад 400 кілограмі може, не розганяючись, перестрибнути паркан заввишки 2 метри 15 сантиметрів.

Мисливці хвіст лисиці називають «трубою», хвіст вовка – «поліном»,  а хвіст зайця – «квіткою».

Сич на зиму заморожує собі в дуплі, як у холодильнику мишей та птахів. В одного такого запасливого сича знайшли якось аж 2 кілограми лісових мишей.

У древній Мексиці квасоля прирівнювалася до грошей і її зернами, які вважалися надзвичайно цінними, мексиканці розраховувалися один з одним.

Шия горобця, має вдвічі більше хребців, аніж шия жирафа.